Латеральний епікондиліт
Олексій Єрошкін
Автор статті
Нейрохірург вищої категорії,
кандидат медичних наук;
Понад 20 років досвіду у сфері нейрохірургії.
Епікондиліт – дегенеративний процес запального характеру, який вражає суглоб дома прикріплення до нього сухожиль і м’язів. Основна причина патології – надмірне фізичне навантаження на м’язовий корсет. Запалення вражає сухожилля, кісткову тканину та окістя. Епікондиліт, лікування якого має бути своєчасним, призводить до такого ускладнення, як стилоїдит, та провокує появу больового синдрому в м’язових сухожиллях, що відповідають за рухи.
ВАРТІСТЬ КОНСУЛЬТАЦІЇ
від 2500 грн
Причини хвороби
Пікондиліт ліктьового суглоба, лікування якого має на увазі, в першу чергу, зняття запалення з суглоба, є однією з найбільш поширених патологій рухового апарату людини, і, в більшості випадків, протікає в легкій формі, тому багато пацієнтів, зазнавши біль, надалі не звертаються за медичною допомогою.
Залежно від того, яка частина суглоба була уражена дегенеративно-запальним процесом, ліктьовий епікондиліт може бути зовнішнім (латеральний) або внутрішнім (медіальний). Латеральний вид патології зустрічається переважно у чоловіків, запалення внутрішньої сторони ліктьового суглоба – у жінок, у людей, які пишуть лівою рукою, частіше патологія вражає робочу руку.
Причини захворювання пов’язані, здебільшого, з професійною діяльністю та видами фізичних навантажень, яким піддає свій організм людина. Чинники, що провокують розвиток епікондиліту ліктьового суглоба:
- особливості трудової діяльності, пов’язані з частими навантаженнями на м’язи передпліччя;
- часті травми руки;
- постійні фізичні навантаження (зустрічається у спортсменів, які займаються силовими видами спорту);
- порушення процесу мікроциркуляції у ліктьовому суглобі.
До групи ризику входять працівники сільської та господарської сфери, які щодня виконують монотонну роботу із навантаженням на передпліччя, будівельники, спортсмени. Нерідко ця патологія виникає у медичних працівників, зокрема, у масажистів та хірургів. Частими пацієнтами з діагнозом ліктьовий епікондиліт виявляються музиканти – скрипалі, піаністи.
Дані фактори не є поодинці основними причинами розвитку дегенеративно-запального процесу на ліктьовому суглобі, вони лише посилюють ризик виникнення патології. Епікондиліт завжди є наслідком інших патологічних процесів, які вражають суглоб ліктя – травми, вроджені аномалії будови м’язового апарату (коли м’язи чи зв’язки від природи виявляються дуже слабкими та нееластичною). Нерідко епікондиліт виникає внаслідок остеохондрозу шийного відділу, остеопорозу, порушень у функціонуванні кровоносної системи, дисплазії, періартриту лопаток.
ЗАПИСАТИСЯ
НА КОНСУЛЬТАЦІЮ
Для реєстрації на консультацію заповніть форму або зв’яжіться за допомогою месенджерів
Симптоматична картина
Епікондиліт – захворювання, яке не має своєї специфічної симптоматики, а тому це дещо ускладнює його діагностику. Основні ознаки дегенеративно-запального процесу на суглобі ліктя:
- біль, що виникає раптово, може мати сильну інтенсивність;
- відчуття печіння у лікті;
- зменшення фізичної витривалості руки.
При розвитку латерального епікондиліту больовий синдром поширюється на зовнішній частині руки. Симптоми посилюються, якщо людина згинає чи розгинає кисть. У людини виникають проблеми із виконанням простих рухів. Щоб провести самостійну діагностику при виявленні даних ознак можна провести простий тест з чашкою. Якщо проста функція взяти чашку зі столу, наповнену рідиною, викликає біль на зовнішній стороні руки, швидше за все, діагноз дегенеративно-запального процесу підтвердиться. Внутрішній епікондиліт спричиняє біль при рухах передпліччям. Больовий синдром поширюється на всю кінцівку.
Залежно від ступеня вираженості симптоматичної картини, епікондиліт ліктя може протікати в гострій, підгострій або хронічній формі. На ранніх стадіях розвитку патології біль у руці виникає тільки при рухах передпліччям або пензлем, характер болю – гострий, різкий. Надалі цей симптом присутній завжди, незалежно від того, в якому стані знаходиться рука – активному чи пасивному. М’язи руки стають млявими, виникають проблеми з рухами. Підгостра форма епікондиліту характеризується несильними болями, що виникають лише в період надмірного фізичного навантаження на передпліччя або лікоть. Хронічний епікондиліт є поетапним чергуванням ремісії та рецидивів, термін між якими – від кількох місяців до півроку.
Діагностика
Для встановлення точного діагнозу, лікар, в першу чергу, вивчає повний анамнез пацієнта і проводить огляд руки, на якому пацієнта просять здійснювати певні рухи рукою. Оскільки епікондиліт немає специфічної симптоматики, його прояви схожі з низкою захворювань опорно-рухового апарату. Для підтвердження початкового діагнозу лікар направляє пацієнта на проходження додаткових медичних обстежень – рентген, МРТ, КТ ліктьового суглоба, щоб виключити переломи, остеопороз, артрит або бурсит. Додаткові обстеження необхідні діагностики хронічного епікондиліту.
Відгуки
пацієнтів Олексія
Методи лікування епікондиліту
Для придушення подальшого розвитку дегенеративно-запальних процесів застосовується комплексний підхід. Лікування епікондиліту проводиться в умовах амбулаторії. Методи відновлення роботи ліктьового суглоба та усунення запального процесу підбираються індивідуального для кожного пацієнта, все залежить від ступеня тяжкості симптоматичної картини захворювання, та її форми.
Терапевтичні методи спрямовані на відновлення кровообігу в ліктьовому суглобі, усунення запального процесу та нормалізацію рухової функції суглоба. Якщо больовий синдром слабко виражений, пацієнту необхідно тимчасово обмежити фізичне навантаження руку. При розвитку хронічної форми епікондиліту рекомендується змінити рід діяльності або відмовитися від занять спортом.
Сильні болі купіруються медичними препаратами, що надають знеболюючий та протизапальний ефект. У важких випадках, коли епікондиліт супроводжується сильними болями, які не дають людині можливості нормально рухати рукою, ставиться блокада. Даний метод має на увазі ін’єкційне введення сильних знеболювальних препаратів безпосередньо в ліктьовий суглоб. Використовується блокада у тих випадках, коли медичні препарати не дають необхідного результату, а проведення хірургічної операції неможливе з певних причин.
У лікуванні латерального епікондиліту використовуються різні процедури фізіотерапії, основне завдання яких – зняти запальний процес, повернути рухливість та попередити атрофію м’язів передпліччя – магнітотерапія, лазерне опромінення, хвильова терапія, вплив високочастотних струмів, парафінові аплікації.
Хірургічне втручання
Фізіопроцедури та медикаментозне лікування успішно бореться з ліктьовим епікондилітом на ранніх стадіях його розвитку та за наявності слабо вираженої симптоматичної картини. У разі коли біль дуже сильний, і людина не в змозі ворушити рукою, лікар призначить хірургічну операцію Гохмана.
Ця методика передбачає висічення сухожилля дома його кріплення до кісткової тканини ліктьового суглоба. Зовнішній надмищелк розрізається (лінія розрізу має форму підкови, завдовжки трохи більше 3 див). Оголив надпилищ, лікар отримує доступ до сухожилля і робить невеликий надріз в кілька сантиметрів. У ході цієї операції всі розгинальні функції ліктьового суглоба залишаються недоторканими, а завдяки зменшенню тяги на м’язах, больовий синдром відразу усувається. Даний метод є одним із найпоширеніших, він не несе в собі ризику пошкодження кровоносних судин, можливість ускладнень після операції виключена. Після процедури пацієнтові накладають шви, руку закривають гіпсом, який знімається через 2 тижні.
Після операції пацієнту необхідно пройти курс реабілітації, який передбачає виконання спеціальних вправ лікувальної фізкультури розробку рухових функцій руки.
Нові статті
Дізнайтесь більше про специфіку захворювань та методи лікування
