Гангліоніт крилопіднебінного вузла

У період загострення гангліоніту крилопіднебінного вузла використовуються екстрені методи усунення болю, щоб полегшити стан пацієнта. З цією метою застосовуються різні анестетики – новокаїн або лідокаїн. Щоб усунути симптоматику вегетативного характеру, призначаються препарати групи гангліоблокаторів – Пентамін, Арфонад, Пірилен. Багато цих лікарських засобів можна вводити ін’єкційно. За наявності сильного болю проводиться блокада.

Основне лікування проводиться лише у період ремісії. Перший крок на шляху до лікування від вкрай болючої патології – виявлення причини та її лікування. Без цієї міри за допомогою медикаментів можна тільки знімати біль, але він постійно повертатиметься, і чим більше препаратів прийматиме пацієнт, тим швидше у його організму виробиться до них звикання, і вони перестануть допомагати.

Лікування гангліоніту крилопіднебінного вузла має бути комплексним і включати прийом медикаментів, проходження фізіотерапії, усунення гіпертонії та терапія першопричини. Якщо гангліоніт виник у результаті запальних процесів у щелепі, необхідно звертатися до стоматолога.

Якщо пацієнт пізно звернувся до лікаря і хвороба прогресує, а прояви симптоматичної картини є критичними, медикаментозне лікування не дасть позитивного результату. У таких випадках використовують малоінвазивні хірургічні методики, мета яких – знищення нервових волокон, що передають болючі імпульси. Для цього використовуються методи рентгенової терапії чи радіочастотної деструкції.

Новокаїнова блокада крилопіднебінного вузла проводиться у тих випадках, коли пацієнт не може фізично виносити біль. У разі виникнення гангліоніту через наявність запалень у носових пазухах, потрібне лікування антибіотиками, щоб знищити патогенну флору. Найбільш швидкий позитивний ефект при лікуванні гангліоніту крилопіднебінного вузла досягає шляхом введення ін’єкцій глюкокортикостероїду безпосередньо в крилопіднебінний вузол.

Додаткові методи лікування патології, що дозволяють не тільки швидко усунути больовий синдром та інші ознаки гангліоніту, але й сильний терапевтичний ефект – електрофорез, аплікації брудом, вплив на вузол динамічними струмами. Аплікації грязями низької температури проводяться лише у період ремісії. Добре допомагають масажі шийного відділу хребта та обличчя.

Пацієнтам похилого віку призначаються препарати, що мають протисклеротичну дію, та медичні засоби, які нормалізують процес кровообігу головного мозку. Метод деструкції вузла проводиться в окремих випадках, оскільки таке оперативне втручання несе у собі ризик виникнення серйозних ускладнень, зокрема, може розвинутися синдром сухого ока. На жаль, не у всіх пацієнтів гангліоніт крилопіднебінного вузла проходить повністю після проведеного лікування, існує ризик виникнення рецидивів, але біль під час нападів буде значно меншим.

Проблема в лікуванні гангліоніту крилопіднебінного вузла полягає в тому, що у цього захворювання відсутня специфічна симптоматична картина. Пацієнти, у яких виникають болі, звертаються до стоматологів, а ті, своєю чергою, починають видаляти зуби, пошкоджені карієсом. При розвитку порушень зорових функцій пацієнти біжать до офтальмологів, які, у свою чергу, займаються лікуванням тільки по своїй частині. І все це призводить до того, що гангліоніт прогресує, і стан пацієнта, незважаючи на те, що він уже відвідав багато лікарів, не покращується.

Випадки, коли людина одразу звертається до невролога, вкрай рідкісні, і швидше носять абсолютно випадковий характер. Щоб вчасно виявити патологію, необхідно регулярно проходити медичне обстеження, а при розвитку вищеописаної симптоматики негайно звертатися до невролога, який у разі потреби перенаправить до вузького фахівця.